В останні два десятиліття, з виникненням та розвитком ставкових господарств, що спеціалізуються на організації спортивного лову, стала дуже популярною коропова рибалка.
При цьому склалася велика група короп’ятників, які шукають водойми з достатньою кількістю великої, трофейної риби і орієнтуються на полювання лише за нею. І якщо звичайний “товарний” короп може непогано ловитися протягом усього періоду відкритої води, а подекуди і з льоду, то тимчасові проміжки активності великого коропа часом дуже невеликі і зазвичай відносяться до найтепліших днів літа. Але й восени можна розраховувати на його прихильність, що залежить від характеру цього сезону взагалі і від грамотних дій рибалки. Крім того, і різні водойми мають різну специфіку, що передбачає активний пошук скупчень риби за сприятливого збігу погодних умов.
Умовою для успішного лову великого коропа є правильний вибір місця вудження. Перед тим, як закинути снасті, потрібно деякий час витратити на дослідження: виміряти глибини на водоймі за допомогою маркера. Адже у пошуках їжі короп рухається поблизу межі донних схилів, уздовж бровок русла. Не варто приходити у відчай, якщо короп не стане одразу клювати, оскільки специфіка полювання за великою рибою така, що за всю рибалку може бути лише кілька результативних клювань.
Після вибору місця лову ми ставимо маркер і починаємо ретельно підгодовувати. Підгодовування не розкидається по всьому водоймища, а “укладається” навколо маркера на площі 3-8 кв. м. Тим самим ми досягаємо концентрації коропів на невеликій акваторії. Підгодовування я зазвичай виготовляю зі спеціальних підживлювальних бойлів якоїсь відомої фірми та готової сухої суміші, а також додаю амінокислоти тієї ж фірми. Все це замішую з водою і формую у вигляді кульок, зручних для закидання. Підгодовування повинно вийти в’язким, щоб при закиданні воно не розбивалося об воду, а лягало на дно і там розходилося. Бойли в підгодовування додавати обов’язково, щоб привчити до них рибу, тоді вона впевнено братиме їх на снасті.
Закидаю підгодовування за допомогою “ракети”, якщо вона в сипучому вигляді, а кулі – саморобною катапультою-“чашечкою” з шийки будь-якої дволітрової пластикової пляшки.
Для лову коропа я використовую бойлове оснащення, яке складається з протизакручувача, грузила, вертлюжка та гачка з волоском. Ця снасть має цілу низку переваг, зокрема, завдяки грузилу короп найчастіше самозасікається. Для в’язання повідців застосовую матеріал поводки (плетінку) діаметром 0,25 мм. Повідець роблю довжиною 20-25 см, до нього прив’язую гачок № 4-6, потім на вільному кінчику вузла роблю петлю. Довгий кінець повідця пропускаю з тильного боку через вушко гачка, причому настільки, щоб відстань між вушком гачка та петлею становила 3-5 см (залежить від гачка та кількості бойлів, а також від їхнього діаметра). Короткий кінець плетінки притискаю до цівки і обмотую навколо нього довгий кінець. Зробивши 5-6 витків, знову простягаю з тильного боку плетінку крізь вушко гачка. Наприкінці цієї операції наношу на вузол краплю швидковисихаючого водостійкого клею або надягаю термозбіжну трубочку і підношу до пари для того, щоб вона обжалася. Потім беру вертлюжок і підв’язую до іншого кінця повідця. У грузило вставляю трубочку протизакручувача і надягаю всю збірку на волосінь, потім прив’язую волосінь до вертлюжка з повідцем.
Після підготовки оснасток нанизую один або два бойла за допомогою голки на волосся. Як насадку використовую бойли з ароматами сливи, полуниці з джемом, тутті-фрутті, кукурудзи, білого шоколаду діаметром 14 мм. Хочу зауважити, на різних водоймах короп реагує на різні бойли, тому потрібно експериментувати. Взагалі, зараз є величезна кількість бойлів з різними запахами. Для надання трохи більшої пахучості їх можна занурити у спеціальну пахучу речовину (DIPS). Воно надасть вашим бойлам більш тонкий аромат, що відрізняє їх від усіх, що лежать на підгодованих площах. Ця речовина особливо допомагає восени, коли вода у водоймі охолола і короп поводиться вкрай мляво. Іноді я використовую доповнення до звичайного бойлу, що тоне на волоссі – плаваючий (pop-up) бойл. В результаті виходить, що наша приманка підвішена над поверхнею дна.
При клювання риби потрібно не поспішати її виважувати, адже якщо клюнув великий короп, він може і зламати вудлище, і обірвати волосінь. Після підсікання послаблюю фрикціон біля котушки і починаю рибу вимотувати, даючи коропа “побігати”. Потім, коли короп втомився, починаю його потроху підтягувати до берега, наводити на підсак. У жодному разі не варто провокувати коропа на ривки. Якщо не виходить завести коропа в підсак з першого разу, процес повторюється знову, поки риба не буде надійно взята.
У своєму арсеналі я маю кілька сигналізаторів клювання, які підвішуються на волосіні і допомагають розпізнавати навіть слабкі дотики риби до насадки. Особливо вони зручні в нічний час лову, тому що при клювання риби електронні варіанти видають звуковий сигнал.
Добре зарекомендували себе вудлища фірми “MASTER” завдовжки 3,3 метри з тестом 3LBS, котушки фірми “SHIMANO” з бейтранером. При купівлі вудлищ та котушок я орієнтувався на поради друзів-рибалок та на вагу риби, яку збирався ловити.
Leave a Reply